Розвиток мовлення в системі Монтессорі
Розвиток мовлення в системі Монтессорі
Для успішного мовленнєвого розвитку дитини потрібно створити такі
умови, в яких у неї виникне бажання контактувати з оточенням. Монтессорі-
середовище сприяє швидкому налагодженню довірливих стосунків між
дітьми і педагогом, формуванню стійкого інтересу до дидактичного
матеріалу і потреби спілкування. При цьому традиційні мовленнєві заняття у
системі М. Монтессорі відсутні, мовлення розвивається природно, у процесі
взаємодії із середовищем. Розкриємо деякі тонкощі мовленнєвої роботи за
методикою Монтессорі.
Метод Монтессорі інколи називають мовчазною педагогікою, вважаючи,
що він не сприяє розвитку мовлення дитини. Як же воно, мовляв,
розвиватиметься, коли педагог мовчить?
Так, справді, Марія Монтессорі рекомендувала вчителям дотримуватись
поради великого Данте: “Веди рахунок словам своїм”. Основні особливості
уроку, за Монтессорі , – стислість, простота й об’єктивність. У ньому не
має бути нічого, крім безумовної істини, а в центрі має бути об’єкт, на який
педагог хоче звернути увагу.
Традиційних занять з розвитку мовлення у методиці Монтессорі
немає. Але кожна людина, яка приходить до Монтессорі-групи, обов’язково
помічає, як легко, просто й вільно спілкуються між собою та з дорослими
діти, яке розвинуте у них мовлення. Як же досягається такий результат?
Марія Монтессорі наголошувала: “Розвиток виразного мовлення
відбувається в період між 2 і 7 роками. Це – вік сприйняття, в якому увага
дитини мимоволі спрямовується на навколишні предмети, а пам’ять
характеризується особливою чіпкістю. Це також вік рухливості, коли всі
психомоторні шляхи стають легкопрохідними, коли формуються м’язові
механізми мовлення. Тільки в цьому віці набуваються ті характерні
модуляції, які остаточно складаються вже пізніше...”.
Отже, розвиток мовлення – природний процес, який ґрунтується на
сенсорному та соціальному розвитку. При цьому механізм мовлення
спрацьовує раніше, ніж слово набуває в голові дитини певного змісту. Це та
фізіологічна основа, на якій базується розвиток мовлення дітей за методом
Монтессорі.
Дитина приходить до Монтессорі-закладу з тим рівнем мовленнєвого
розвитку, який дала їй сім’я.
Кожна дитина – неповторний світ, і завдання дорослого – створити
умови для спонтанного, інтуїтивного на цій стадії розвитку мовлення,
оволодіння різними видами мовленнєвої діяльності: слуханням, говорінням,
письмом, читанням.
Для досягнення цієї мети в Монтессорі-садку послідовно реалізуються
основні завдання мовленнєвого розвитку.
ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ В МОНТЕССОРІ-ГРУПІ
Щоб навчитися спілкуватися, необхідні інші люди та потреба —
обмінятися інформацією, порозумітися, налагодити взаємини, організувати
взаємодію тощо.
У Монтессорі-групі дитина не обмежена у спілкуванні з іншими
дітьми й дорослими. Це один з видів свободи, що їх має малюк у Монтессорі-
середовищі: вибрати, з ким, як і скільки він спілкуватиметься. Діти
часто працюють разом з одним матеріалом. Малюки спостерігають за тим,
що роблять старші, й звертаються по пояснення, а ті залюбки задовольняють
їхню цікавість. Між ними існують гармонія і контакт. Старші в очах
захоплених малюків – герої й наставники, і, розуміючи це, вони завжди
намагаються спочатку допомогти меншим, а вже потім зробити щось для
себе.
Педагог постійно дає взірець правильного літературного мовлення,
правильної вимови, адже дитина, як губка, вбирає мовлення з навколишнього
середовища.
Щоб адекватно висловити свої думки, почуття, бажання, домовитися,
розв’язати конфлікт, потрібні достатній словниковий запас та вміння
граматично правильно будувати речення.
ГРУПОВІ ЗАНЯТТЯ В КОЛІ
Під час групових занять у колі у дітей насамперед розвивається зв’язне
мовлення.
Діти сідають на килимі, утворюючи коло, і разом з педагогом
обговорюють та обмірковують щось. Теми для обговорення можуть бути
різними: життя тварин і рослин протягом року; частини тіла людини;
розповідь про відзначення того чи іншого свята. Це можуть бути бесіди про
стихії планети Земля, континенти, рідне місто.
По понеділках можна пропонувати дітям по черзі розповідати, що вони
робили у вихідні.
Часто теми виникають внаслідок невеличких подій, які відбуваються
навколо дітей. Хтось приніс до групи букетик квітів. Можна поговорити про
те, з яких квітів складається букет, де вони ростуть, понюхати їх,
поміркувати, навіщо з квітів роблять букети, які рослини є вдома в кожного з
малюків; пригадати або вивчити вірші про квіти. Темою обговорення можуть
бути правила поведінки в транспорті, у приміщенні. Діти разом з педагогом
розігрують, наприклад, ситуацію приходу гостя, прощання з другом.
Спонтанно виникають цікаві діалоги. Такі розмови сприяють розвитку
мовлення і мають виховний вплив.
Групові заняття у колі також передбачають артикуляційну гімнастику,
розучування віршів, скоромовок, відгадування загадок, читання та
обговорення книжок (особливі вимоги до книжок – висока якість текстів та
ілюстрацій), розповіді за картинкою або планом тощо.
РОЗВИТОК АКТИВНОГО І ПАСИВНОГО СЛОВНИКА ДІТЕЙ
Це завдання передусім реалізується індивідуально, на уроках
номенклатури.
На першому етапі педагог називає предмет. Нові терміни бажано
повторити кілька разів, залучаючи до роботи, за можливості, не тільки
слухове, а й зорове, тактильне, стереогностичне сприйняття дитини, її
баричне відчуття (відчуття ваги, тиску) та м’язову пам’ять. Наприклад, коли
треба запам’ятати назви геометричних фігур, педагог показує, як їх обмацати
з усіх боків обома руками, пропонує дитині повторити свої дії та називає
фігури: “Це – куля. Це – конус”.
На другому етапі дитині пропонують: “Дай мені, будь ласка, конус.
Покажи кулю. Візьми куб...”. Виконуючи завдання, дитина не просто
пасивно споглядає предмети, а й активно діє з ними. Завдань має бути
досить багато, щоб малюк краще запам’ятав нові поняття. Бажано, щоб вони
були різноманітні – для підтримання інтересу.
Перший і другий етапи уроку сприяють збагаченню пасивного словника
дитини.
На третьому етапі нові терміни переходять з пасивного словника в
активний. Щоб сприяти цьому, педагог показує на предмет і ставить
запитання: “Що це?”.
У ході триетапного уроку педагог не дає додаткових пояснень. Урок має
спрямовуватися на досягнення основної мети – розширити словниковий
запас. Номенклатурні уроки проводяться з матеріалами всіх навчальних зон
Монтессорі-групи. При цьому дитині даються певні поняття, які вона
засвоїть пізніше – в результаті роботи з матеріалами різних зон.
Окрім уроків номенклатури, на яких діти вивчають назви предметів
навколишнього середовища: меблів, рослин, посуду тощо, використовуються
й інші види роботи для збагачення словника.
Види роботи для поповнення словникового запасу
(Пропоновані нижче види роботи є складовою розділу “Розвиток усного
мовлення” курсу “Розвиток мовлення” в освітній Монтессорі-програмі)
• Звукові ігри.
• Парування за будь-якою ознакою. Діти добирають пари для
предметів, використовуючи вміння візуально розрізняти їх, дізнаючись при
цьому і назву того чи іншого предмета, який є в кошику.
• Вживання слів-означень (великий, теплий, високий, солодкий,
червоний тощо) у роботі із сенсорним матеріалом.
• Класифікація та категоризація.
• Ознайомленнями з поняттями, що позначають речі однієї
класифікаційної групи (овочі, фрукти, ягоди; птахи перелітні й ті, які
зимують, тощо).
• Поняття, пов’язані певними співвідношеннями, наприклад, тварини і
їхні дитинчата, тварини і їхнє житло тощо.
• Протилежності (антоніми).
• Ціле і його частини (дерево – коріння, стовбур, гілки, крона).
• Ознайомлення з термінами, геометричними, географічними та
науковими.
• Орієнтування в навколишньому середовищі закладу, групи.
• Римування назв предметів – добір рим на слух.
НАВЧАННЯ ПИСЬМА
Між 3 і 5 роками життя в розвитку дитини відбуваються досить значні
зміни. Настає сензитивний період письма, який характеризується бажанням
відтворити за допомогою олівця, ручки та паперу літери і цифри. М.
Монтессорі помітила, що письмо випереджає читання.
Опосередкована підготовка
Наші діти довго готують руку до письма. Рука і розум
удосконалюються, розвиваються, готуючись до майбутніх успіхів, в усіх
сенсорних вправах. Три пальці, які тримають олівець або ручку, тренують
головним чином на заняттях із сенсорним матеріалом.
Трирічним дітям пропонуємо як один з перших сенсорних матеріалів
дерев’яний блок із циліндрами, щільно розміщеними в отворах, які можна
дістати за держачок у вигляді маленької кнопки. Такі маленькі держачки є і в
дерев’яних фігурах – вкладках з геометричного й ботанічного комодів,
біологічних пазлів тощо. Під час виконання вправ з цими матеріалами
тренуються великий, вказівний і середній пальці дитини.
Розвитку контролю й координації рухів сприяють вправи у зоні
“Навички практичного життя”. Застібаючи ґудзики та зав’язуючи бантики,
переливаючи воду, пересипаючи зерно чи розрізаючи яблуко, дитина
намагається точно виконати всі дії. Предмети для таких складних видів
діяльності, як миття посуду або чищення взуття, прання, аранжування квітів,
розкладають у порядку застосування. І порядок роботи зліва направо – в
напрямі написання слів – стає звичним для дітей з раннього віку.
Для сприйняття відмінностей між шорсткими і гладенькими дошками,
знаходження пар однакових шорстких табличок потрібно легко та вільно
доторкнутися кінчиками пальців до їхніх поверхонь. А обведення рукою
фігур з геометричного і ботанічного комодів сприяє розвитку не тільки
здатності кисті вільно рухатися, а й координації ока та руки.
Сенсорні матеріали використовуються також для розвитку розумових
здібностей, необхідних для письма й читання. Так, здатність
диференційовано сприймати звуки розвивається за допомогою звукових
циліндрів, конструктивних трикутників тощо. Під час роботи з сенсорним
матеріалом збагачується словниковий запас. Сенсорні матеріали сприяють
й упорядкуванню вражень від зовнішнього світу та створенню
“внутрішнього порядку” в розумі дитини. І нарешті, під час роботи з
сенсорним матеріалом розвивається увага, необхідна для письма.
Усі перелічені види діяльності є опосередкованою підготовкою до
навчання письма.
Безпосередня підготовка
Цей процес охоплює три етапи.
І ЕТАП – вправи, що розвивають м’язовий апарат руки для тримання
приладу для письма та управління ним.
1. Робота з металевими рамками-вкладками.
2. Штрихування контурних малюнків (розфарбовки).
Сутність вправ полягає в тому, що рамку та фігуру-вкладку обводять, а
отриману форму заштриховують лініями різної конфігурації.
“Ми вчимо дитину не виходити за контури фігури, постійно приділяти
цьому увагу. Заштриховуючи тільки одну якусь фігуру, дитина робить
стільки рухів олівцем, скільки потрібно було б для того, аби списати
паличками десятки сторінок”, – зазначала М. Монтессорі.
Вчена помітила, що штрихування у дітей прогресує в двох напрямах:
1) штрихи дедалі рідше виходять за рамки контуру і нарешті акуратно
вміщуються в контур фігури;
2) штрихи, які заповнюють фігури, спочатку короткі та неправильні,
поступово стають довшими й паралельними, і нарешті здається, що фігуру
заштриховано правильними рядами паличок.
“Діти вчаться впевнено володіти пером не тоді, коли починають
писати, а тоді, коли штрихують малюнки. Таким чином вони вчаться писати,
вдосконалюючись у письмі без письма”, – переконувала М. Монтессорі.
ІІ ЕТАП – вправи, що формують зорово-м’язові образи літер та
закріплюють м’язову пам’ять рухів, потрібних для письма.
Матеріали цього етапу – “літери-шершавчики”. Кожну літеру абетки
вирізано з шершавого паперу, вони рукописні, а не віддруковані, й наклеєні
на окремі картки: ті, що позначають голосні звуки – на червоні, приголосні –
на сині, літери Я, Ю, Є, Ї, м’який знак – на картки білого кольору. Педагог
показує дитині, як обводити літеру двома пальцями (вказівним та середнім)
домінантної руки в тому напрямі, в якому вона пишеться. Малюк навчається
зіставляти символ зі звуком і навпаки. Дитині називають саме звук, а не
літеру.
У вправах з “літерами-шершавчиками” малюк пізнає, як читати літеру,
що опосередковано готує його до читання й корисно для занять з рухливою
абеткою. На цьому етапі навчання для дитини це важливіше, ніж знати назви
літер, які вивчатимуться трохи пізніше.
Під час заняття дитина бачить літеру і обводить її пальцями. Таким
чином, у роботі зі звуками, що їх зображують “літери-шершавчики”, беруть
активну участь слух, зір і дотик. Активно задіяно також і м’язову пам’ять.
М. Монтессорі писала: “Найцінніша і найкраща пам’ять у зовсім маленьких
дітей – це м’язова пам’ять. Дітям часто легше впізнати літеру пальцями, ніж
очима”.
Якщо дитина навчилася впевнено обводити літеру, наступним кроком
може бути спроба написати її на манній крупі, крейдою на дошці, а потім –
олівцем на аркуші.
ІІІ ЕТАП – вправи на складання слів
Це робота з рухливим алфавітом, викладання фонетичних слів. Тільки
після вправ з рухливим алфавітом дитина зможе писати й читати цілі слова.
“Значення всіх цих вправ надзвичайно велике: дитина аналізує,
вдосконалює, фіксує своє мовлення, оскільки вимовляючи якийсь звук, вона
щоразу бере відповідну літеру. Складаючи слова, дитина бачить, як важливо
чітко вимовляти кожен звук,” – писала М. Монтессорі.
Закінчивши складати слова і прочитавши їх, дитина має розкласти
літери по відділеннях. Тобто, крім простого складання слів, виконуються ще
дві вправи: порівняння й вибір. Дитина порівнює літери, вибираючи з
коробки потрібну, і уважно придивляється до кожної літери, повертаючи її на
місце.
Навчившись складати слова, діти починають складати
словосполучення та речення, а інколи й маленькі оповідки.
Отже, як бачимо, попри відсутність традиційних мовленнєвих занять, є
всі підстави спростувати поширену помилкову думку, що нібито система
Монтессорі не розвиває мовлення дітей. Навпаки, у Монтессорі-групах
відбувається природний розвиток усного мовлення вихованців та ефективна
підготовка їх до опанування грамоти.
Підготувала фахівець ІРЦ - Сива О.В.
