Нейропсихологія – як наукова дисципліна
Нейропсихологія – як наукова дисципліна
Нейропсихологія- це наукова дисципліна, яка утворилася на межі нейронауки та психології, що займається вивченням функціонування структур головного мозку і їх зв’язку з психічними процесами і формою поведінки живих істот. Практична нейропсихологія використовується в науково-дослідницьких організаціях, спеціалізованих лікувальних закладах для вирішення питань медичної психології, у діагностиці та реабілітації.
Нейропсихологія дитячого віку вивчає процеси формування і розвитку психічних функцій дитини. Дитяча нейропсихологія вивчає розвиток психіки в нормі і при патології, тобто в порівнянні.
За даними нейропсихологічних досліджень останнім часом кількість дітей з особливостями розвитку неухильно росте. Найчастіше причини цих порушень полягають у виникненні пошкоджень центральної нервової системи, які виникли під час перинатальногоперіоду, при патології пологів, а також під час розвитку патологій нервової системи протягом перших трьох місяців життя дитини. Сучасна дитяча нейропсихологія пропонує комплекс засобів спрямованих на раннє визначення причин аномального розвитку і своєчасне вжиття заходів профілактики. Дитяча нейропсихологія займається вивченням особливостей розвитку психічних та когнітивних процесів (мовлення, мислення, уваги). Часто ці порушення провокують розлади емоційної сфери особистості дитини. Особливо чітко прослідковується взаємозв’язок між порушенням в структурі головного мозку та сенсорною та руховою сферою у дитини. Дослідження нейропсихологів свідчать про надзвичайно великий вплив особливостей підкіркових структур на формування інтелектуальної та емоційної сфери особистості. Саме підкіркові структури об’єднуються в перший функціональний блок головного мозку, який забезпечує енергетичний тонус психічної діяльності людини. Діти, які мають функціональну недостатність підкіркових утворень характеризуються швидкою втомлюваністю, виснаженням психічних процесів, зокрема когнітивних, особливостями розвитку пам’яті та уваги, порушенням м’язового тонусу та іншими ознаками.
Зі скаргами на подібні ознаки (швидка втомлюваність, низька працездатність, знижена концентрація уваги та повільний розвиток мнемічних можливостей) батьки звертаються до сімейного лікаря, педіатра або невролога, які в свою чергу можуть скерувати батьків до інших фахівців – психолога, логопеда, дефектолога, реабілітолога для визначення особливостей фізичного, мовленнєвого розвитку, когнітивної та емоційно-вольової сфери, а такої навчальної діяльності, для виявлення сильних та слабких сторін в розвитку дитини і розробки індивідуально програми розвитку, для забезпечення найбільш влучного психолого-педагогічниго впливу на даному етапі розвитку особливості.
Сучасна дитяча нейропсихологія займається вирішенням проблеми дитячих тиків, заікувань та емоційно-нестійких поведінкових проявів. Крім питань з порушенням пізнавальних і когнітивних процесів, батьки стурбовані підвищеною тривожністю і фобічними схильностями, стархами дітей. Практичний психолог розробляє індивідуальні програми розвитку дитини і планує психокорекційні заняття при затримці розвитку психічних функцій, консультує батьків щодо готовності дитини до вступу в заклад освіти (школу), діагностує наявний рівень когнітивного розвитку особистості. А також скеровує батьків до відвідування інших спеціалістів за потреби.
Підготувала фахівець ІРЦ- Гірса Тетяна Володимирівна
