Як навчати дитину з порушеннями зору?
Як навчати дитину з порушеннями зору?
Зоровий аналізатор є найважливішим серед інших, бо дає людині понад 80 % всієї інформації про оточуюче середовище. Зоровий аналізатор є найважливішим серед інших, бо дає людині понад 80 % всієї інформації про оточуюче середовище.
У психічному розвитку дитини важливу роль відіграє оптичне сприймання (зір), яке здійснюється завдяки зоровому аналізатору. Саме через зоровий аналізатор людина одержує найбільше вражень від навколишнього світу. Такі ознаки предметів і явищ, як світло, колір, розмір, форма, протяжність у просторі, ми пізнаємо насамперед за допомогою зору. Розвиток орієнтування в просторі також безпосередньо пов'язаний з діяльністю зорового аналізатора. Зоровий контроль має велике значення для розвитку рухів людини.
Особливості розвитку слабозорих дітей пов'язані насамперед з тим, що вони можуть використовувати для сприймання предметів і явищ навколишньої дійсності та просторового орієнтування збережений у них (хоча й порушений) зір. Однак досить глибоке порушення зорової функції зумовлює такі особливості процесу візуального сприйняття, як уповільненість, занижена точність, звуження огляду. Зоровий дефект при слабозорості певною мірою утруднює й процес орієнтування у просторі. При цьому труднощі зорової функції у слабозорих дітей не тільки кількісно знижують запас вражень, а й викликають якісну своєрідність уявлень, що пов'язана із специфічністю зорового відбиття дійсності при різних формах слабозорості.
Так, у слабозорої дитини з порушеним відчуттям формуються збіднені (з точки зору кольорових характеристик) уявлення про предмети і явища. Діти, які страждають на сильно виражену короткозорість або далекозорість, поза спеціально організовано процесу зорового сприйняття можуть не вловити важливих, але не дуже чітких зовні ознак об’єктів дійсності.
Аналізуючи особливості розвитку слабозорих дітей, звернути увагу на те, що на відміну від дітей з тотальними порушеннями не завжди цілком усвідомлюють свій дефект. Внаслідок цього дитина невірно оцінює невдачі й труднощі у навчанні, грі, спілкуванні, нерідко вони стають причиною роздратованості, замкненості, негативізму. Тому дуже важливим є своєчасне виявлення часткового дефекту зорової функції у і створення для них спеціальних умов виховання і навчання.
Працездатність таких дітей нестійка через швидку втомлюваність від зорової роботи, тому в умовах звичайного шкільного режиму в них може статися перенапруження зору.
Продовження навчання слабозорого в школі без контролю з боку лікаря-спеціаліста може призвести до хронічної неуспішності, педагогічної занедбаності й подальшого погіршення зору. Така дитина потребує спеціального режиму, який виключає тривалі розумові й фізичні навантаження, різкі рухи і стрибки, нахили голови тощо.
Рекомендації щодо адаптацій:
-
пристосування навчального середовища (освітлення, шум, технічні засоби);
-
навчальних підходів (рівень складності, виконання за зразком, додаткові паузи, зміна часу на виконання й темпу, чергування різної діяльності;
-
матеріалів
-
способів і форм оцінювання (врахування правильності виконання завдання за зменшеного обсягу, інші критерії).
Наприклад, якщо ми хочемо скористатися шрифтом Брайля для дитини з порушеннями зору, то будемо адаптовувати програму з української мови.
Або, коли ви даєте дитині друковану основу контрольної роботи з математики – це адаптація матеріалу. Проте, крім того, ви даєте на одну теорему не три завдання, а лише одне, тому що дитина з порушеннями зору буде потребувати більше часу, отже – треба, аби вона встигла виконати завдання за час, відведений для контрольної роботи.
Ці нюанси потрібно зазначити як в ІПР, так і в індивідуальній освітній програмі.
Рекомендації щодо модифікацій:
Змінює зміст або понятійну складність навчального завдання. Водночас дитина має свої цілі навчання, може вивчати не те, що всі діти в класі.
Наприклад, для дитини, яка має дуже низьку гостроту зору і високий ступіть міопії (короткозорість, – ред.) небезпечні стрибки та різкі нахили тулуба на уроках фізкультури (може статися відшарування сітківкі і, як наслідок, втрата зору). Тому всі акробатичні вправи і вправи зі стрибками потрібно забирати з програми. Тобто, ми втручаємося в її зміст і маємо зафіксувати це як модифікацію програми.
Тут я хочу вберегти вас від хибного кроку. Пам’ятаю перших учнів із порушеннями зору, які прийшли в 5 клас однієї зі львівських шкіл після навчання в початковій школі НРЦ “Левеня”. Тоді ми стикнулися з тим, що вчителька історії викидала з навчальної програми окремі теми, де був великий обсяг матеріалу для читання.
Але ж діти, які захочуть вступати на історичний факультет, не зможуть виправдатися таким рішенням учительки. Дитина з порушеннями зору складає ЗНО на рівні з усіма дітьми й має повне право отримати вищу освіту, а отже – рівень її знань має відповідати Державному стандарту. Аби уникнути подібного, можна дозволити дітям, особливо старшокласникам, використовувати диктофон на уроках, щоби вони мали змогу прослухати матеріал ще раз.
У таких предметах як геометрія, де застосовуються креслення, модифікація стосуватиметься складності завдання, але не змісту. Ці теми мають озвучуватися дитині для того, аби вона розуміла ці категорії.
Також модифікація може полягати в зміні вимог до навчальних результатів.
Рекомендації щодо організація простору й кольорів:
Потрібно оцінити можливості простору в щоденному житті дитини, аби вона не наштовхувалася на столи та інші предмети. Справа в тому, що дитина з порушеннями зору може мати не тільки знижений зір, але й неправильно оцінювати відстань між предметами, а тому наштовхуватися на них.
Оптимально обирати пастельні кольори для стін коридорів – жовтуватий, зеленуватий, але не фіолетовий, блакитний чи шахову клітинку. Какофонія зображень дезорієнтує і дратує.
Рекомендації щодо освітлення:
Чомусь склалася думка, що дитина з порушеннями зору має сидіти обов’язково на першій парті й обов’язково біля вікна. Але все індивідуально. Наприклад, є діти, яким велика кількість світла може зашкодити. Несприйняття світла, або світлобоязнь може проявлятися, наприклад, у разі альбінізму. Тому найкращий варіант – коли в класі не штори, а ролети (щоби регулювати кількість денного світла), а дитина за потреби може пересідати з однієї парти на іншу.
Крім того ми звикли, що світло має падати зліва. Але воно має падати зліва, тільки якщо провідна рука в учня – права.
Тим не менше, у більшості випадків дитина з порушенням зору потребує більшої кількості освітлення робочої поверхні – 500–700 люксів.
Для освітлення приміщень найкраще використовувати матові лампочки, які дають розсіяне світло. Обирати треба не жорстко білі, а жовтуваті.
Якщо ми використовуємо настільну лампу, то це не має бути лампа розжарювання, оскільки, крім світла, вона дає тепло, а це негативно впливає на здоров’я.
Лампа має бути встановлена так, щоби світло не падало в очі. Зокрема, потрібно, щоби її можна було нахиляти і змінювати положення.
Підсвітка над дошкою має освітлювати виключно дошку, а не учня, який на ній пише. Найоптимальніший варіант кольору дошки – темно-зелений або чорний, але точно не коричневий.
Серед затемнених скляних лінз найкорисніші – темно-зелені, оскільки вони поглинають 80% ультрафіолетового випромінювання і 95% інфрачервоного. Також важливо використовувати спеціальні сонцезахисні окуляри на уроках на вулиці – це полегшує сприймання предметів на відстані.
Рекомендації для навчання та контраста:
Кольори в презентаціях і навчальних матеріалах. Коли ми готуємо презентацію, то маємо пам’ятати рекомендації офтальмологів, що негативне зображення (світлі літери на темному фоні) сприймається легше, ніж чорні букви на білому фоні. Якщо текст усе-таки чорний, то краще використовувати кремово-жовте, а не біле тло.
Але в будь-якому разі треба зважати на те, за яких кольорових умов дитина бачить краще, адже кожна ситуація – індивідуальна.
Ще один важливий елемент – контраст. Збільшення контрасту між об’єктом і фоном, на якому він демонструється, завжди покращує те, що ми хочемо продемонструвати.
Також можна використовувати кольорові фільтри – плівки, які покращують зображення, наприклад тексту.
Оптичні засоби корекції зору
-
окуляри;
-
лінзи;
-
лупи;
-
телевізійні та електронні збільшувачі.
Неоптичні засоби корекції зору
пристосування для письма (лінеатури – аркуші із широшим розлінуванням, лінії зошита в клітнку можуть ускладнювати зорове сприймання, кольорові ручки, фломастери, маркери – необов’язково, аби дитина писала ручкою: якщо зручніше писати фломастером – нехай це робить);
пристосування для читання (підставки для книг, пюпітри, рамки – обмеження, у яких видно тіільки певну частину тексту);
світлозахисні екрани (козирки, козирки на окулярах, бокові заслонки, жалюзі, штори та ролети, кольорові фільтри);
прилади для спеціальної підсвітки.
Рекомендації щодо дотримання часу:
За умови зниженої гостроти зору, точність і швидкість виконання завдань зменшується. Тому ми маємо давати достатню кількість часу для виконання завдання. Такій дитині потрібно значно більше часу, аби знаходити і впізнавати об’єкти.
Тобто, дитина має знайти на дошці об’єкт, упізнати його, а якщо це контрольна робота – переписати в зошит умову задачі, що доволі складно. У такому випадку треба використовувати друковану основу для контрольної роботи. Нам важливо зрозуміти, чи дитина опанувала матеріал, а не те, чи може вона швидко переписати з дошки в зошит.
Також виникають труднощі у впізнаванні об’єктів, що демонструються швидко. Тож якщо ми хочемо показати ілюстрації, малюнки в підручниках – дайте завдання асистенту вчителя перед уроком показати дитині малюнок.
І не забувайте іноді проводити вправи для знімання зорової втоми. Наприклад, переводити погляд у вікно.
Джерело:
Інформацію відібрала і впорядкувала – фахівець ІРЦ вчитель-дефектолог Малярчук Ірина Петрівна.
