Основні завдання на заняттях з ЛФК при роботі з дітьми з ДЦП
Основні завдання на заняттях з ЛФК при роботі з дітьми з ДЦП
Люди ще не знайшли спосіб лікування, що дає змогу відновити пошкоджений мозок. Однак якщо працювати за науково обґрунтованою програмою, то нервова система, яка перебуває у непошкодженому стані, може виконувати всі свої функції, а також взяти на себе частину функцій пошкоджених областей. Програми з фізичного виховання відіграють провідну роль у комплексній реабілітації дітей із ДЦП. Одним з основних елементів практично будь-якої програми лікування є лікувальна фізична культура (ЛФК), та інші види терапії, що ґрунтуються на русі – кінезотерапія, Бобат-терапія, Войта-терапія та інші. Як термін, ЛФК означає розділ медицини, який вивчає лікування та профілактику захворювань методами фізкультури. Крім того, ЛФК є самостійною науковою дисципліною, офіційно визнаною у багатьох країнах світу, у тому числі й у України. З іншого боку, це медична процедура, яка використовується для відновлювальної реабілітації та лікування хворих та людей з інвалідністю, а також профілактики різноманітних захворювань. Головним засобом ЛФК є фізичне навантаження у різних формах. Основним терапевтичним методом ЛФК є лікувальна гімнастика – фізичні вправи, індивідуально підібрані кожному за конкретного випадку. Для дітей найчастіше використовують ігрові форми вправ, наприклад з використанням м’яча. Це допомагає стимулювати інтерес дитини, і спрямувати її прагнення рухової активності в потрібне русло.
Лікувальна фізична культура є одним із найефективніших та найпопулярніших засобів реабілітації дітей з церебральним паралічем різних форм. Головними цілями ЛФК при ДЦП є зниження гіпертонусу м’язів, поліпшення координації, збільшення амплітуди рухів у суглобах, тренування ослаблених м’язів, закріплення правильних рухових стереотипів. При заняттях ЛФК необхідно враховувати важливу обставину – діти з ДЦП зазвичай втомлюються значно швидше, ніж їх здорові однолітки. Тому важливо чергувати вправи з високим та низьким навантаженням, і давати невеликий відпочинок після процедури.
Взагалі, поєднання кількох процедур (читайте – видів терапевтичного впливу) дозволяє значно підвищити загальну ефективність реабілітації.
Використовувати індивідуальний підхід
Дотримуватися сталості та систематичності
Поступово та дозовано збільшувати навантаження
Фізичне навантаження при заняттях ЛФК розраховується з урахуванням індивідуальних можливостей та особливостей дитини. Згодом, у міру розвитку кістково-м’язової системи, вона має збільшуватися. У цьому випадку лікувальна фізкультура ставить за мету домогтися нормалізації поз дитини та її рухів, покращення координації рухів, гальмування гіперкінезів, а також проводиться навчання побутових навичок. Рекомендується виконувати вправи, що сприяють покращенню координації, що виробляють вміння зберігати рівновагу, а також вправи на опір та вправи для мови та мімічної мускулатури. Необхідно приділити особливу увагу вправам, при виконанні яких працює кисть – це вправи на розгинання кисті, захоплення дрібних предметів, а також використовуються вправи з відведенням нижніх кінцівок. Причому виконання цих вправ створюються полегшені умови. При цьому захворюванні широко використовуються вправи на координацію та рівновагу, на розслаблення. Важливе значення має навчання дітей ходьби. Якщо дитині поставлено неврологічний діагноз на кшталт ДЦП, дуже важливо починати корекційно-виховну роботу як умога раніше. Це зумовлено особливостями фізичного розвитку — високою пластичністю дитячого мозку та його здатністю до компенсації порушених та втрачених функцій. Важливо розуміти, що неврологічні проблеми та відставання у фізичному розвитку організму, спричиняють також суттєву затримку психомоторного розвитку дитини.
Необхідно пам’ятати, що сама собою лікувальна фізкультура нездатна впоратися з таким важким захворюванням, як дитячий церебральний параліч. Реабілітаційна робота з дітьми з ДЦП має бути комплексною, обмежуватись однією процедурою або одним курсом лікування на рік буде неефективно. Кожен з батьків особливої ??дитини зобов’язаний усвідомлювати необхідність постійного комплексного лікування. Важливо знати – при гіперкінетичній формі ДЦП, займаючись ЛФК, необхідно уникати деяких обмежень, а саме: обмежити заняття на тренажерах, вправи з гантелями та іншими важкими предметами, а також стрибкові вправи, біг на короткі дистанції. Всі ці вправи сприяють ще більшому підвищенню м’язового тонусу, тому до виконання треба підходити з обережністю. Взагалі треба сказати, що хворим дітям не можна займатися на тренажерах. З віком дитини збільшується формування контрактур, підвищується м’язовий тонус. А заняття на тренажерах призводять до ще більших контрактур, м’язи «забиваються», порушується координація рухів. Також відбувається збільшення спастики м’язів, але це часто сприяє появі болю, м’язи неможливо розслабити. Враховуючи всі ці фактори, краще дітям із ДЦП утримуватися від занять на тренажерах. Дітям з ДЦП протипоказані заняття на більшості спортивних тренажерів, за винятком тих, що були спеціально сконструйовані для цього. До них можна віднести, наприклад, іпотренажер або тренажер «Мотомед». Діти та підлітки біля шкільного віку з ДЦП, займаючись лікувальною фізкультурою, тренують певні трудові навички та навички самообслуговування. Багато батьків не усвідомлюють важливості того, що в першу чергу необхідно вчити дитину обслуговувати себе.
ЛФК при різних захворюваннях та паралічах нервової системи ставить перед собою такі завдання:
- Надання оздоровчого та загальнозміцнювального впливу на організм.
- Поліпшення кровообігу та обмінних процесів у проблемних зонах.
- Поліпшення та стимуляція обмінних процесів в організмі.
- Боротьба з утворенням спайок між оболонками нерва та навколишніми тканинами.
- Зміцнення ослаблених м’язів, збільшення діапазону рухів та амплітуди, відновлення координації рухів.
Боротьба з супутніми проблемами та порушеннями ДЦП – викривленням хребта, спастикою та багатьма іншими. Оскільки при ДЦП захворюванні пошкоджується головний мозок і, відповідно, порушуються його функції. Завдання фахівців ЛФК полягає в тому, щоб навчити мозок дитини виконувати ті рухові функції за які він відповідає, а саме рух руками і ногами, повзання, пересування рачки, ходьба, біг.
Якщо класифікувати вправи, що використовуються в ЛФК, їх можна розділити наступним чином:
- Вправи для розтягування м’язів. Мета вправ – зняття напруги в м’язах, розширення діапазону руху та розвиток кістково-м’язової системи.
- Вправи для розвитку чутливості м’язів; для вироблення сили, що дає можливість регулювати певну ділянку м’яза.
- Вправи для покращення функціонального стану нервової тканини за допомогою тренування чутливості нервів.
- Вправи на витривалість, підтримки ефективності функціонування органів.
- Тренування на розслаблення, для усунення спазмів, напруженості та судом.
- Вправи на опір: тренування, що поступово збільшується, на опір для розвитку м’язової сили.
Джерело: сайт p-ostrov.cоm.ua
Підготувала - фахівець ІРЦ Ходимська Наталія Володимирівна
