Особливості логопедичної роботи при порушеннях звуко-складової структури слова у дітей з моторною алалією
Особливості логопедичної роботи при порушеннях звуко-складової структури слова у дітей
з моторною алалією
Особливості логопедичної роботи при порушеннях звуко-складової структури слова у дітей
з моторною алалією
Формування мовленнєвої діяльності в дітей із моторною алалією є на сьогодні одним із важливих напрямів корекційно-логопедичної роботи.
Як логопедичну, так і корекційно-розвиткову роботу слід розпочинати з налагодження контакту з дитиною, з формування психологічних передумов мовленнєвої діяльності, розвитку невербальної комунікації, розвитку дрібної, загальної і мовленнєвої моторики, формування ігрової діяльності, корекції зорового, слухового, тактильного сприймання, розвитку вмінь, спрямованих на сприймання, осмислення і розуміння мовленнєвої інформації.
На основному етапі корекційної логопедичної роботи значна увага приділяється розвитку уваги, пам’яті, всіх видів сприйняття, мисленнєвих процесів на матеріалі мовленнєвих звуків, складів, слів тощо.
Засвоєння дітьми складової структури слова передбачає оволодіння не тільки кількісним складом слова, але і певною послідовністю звуків, його ритміко-інтонаційним оформленням та наголосом.
З метою подолання специфічних помилок в процесі формування складової структури слова у дітей дошкільного віку з моторною алалією (ЗНМ ІІ рівня) С. Заплатна у своїй дослідницькій роботі пропонує відповідну корекційну методику, що розподіляється на 5 етапів:
І етап роботи має на меті зосередження уваги дитини на різниці між словами, що відрізняються за складовим розміром, тобто за кількістю складів. Відтворення ритмічного контуру слова, тобто кількості складів, є тією основою, на якій тільки і можливе відпрацювання інших елементів складової структури.
На І етапі роботи можна запропонувати такі завдання, що проводяться обов’язково в ігровій формі:
1. Відтворення немовленнєвого ритму з опорою на рухи.
1.1. Відтворення запропонованого ритму з певним інтервалом (швидко - помірно - повільно).
Логопед пропонує дитині: «Плескай так, як я!» або «Стукай по зображенню!». Дитина за зразком, стукає або натискає на певні зображення (кольорові круги, зображення долонь тощо) або в такт плескає в долоні. Логопед відповідно змінює ритм: то швидше, то повільніше.
1.2. Відтворення ритму за кількістю ударів.
Логопед відстукує певну кількість ударів (один-один-один, два-два-два, три-три-три). Дитина імітує кількість ударів за логопедом.
2. Розрізнення слів за кількістю складів.
2.1. Логопед презентує дитині «довгі» слова, які вимовляються подовжено (хл-ло-диль-ник, гу-се-ня-та) і «короткі», які вимовляються швидко (мед, кіт). Для наочності логопед використовуює схеми-опори із умовним графічним позначенням слів.
Також можна спиратись на рухи рукою у відповідності до будови слова (короткий рух - односкладове слово, подовжений плавний рух у горизонтальному напрямку - багатоскладове слово).
2.2. Логопед вимовляє слова, а дитина самостійно визначає кількість складів та знаходить графічні схеми, а саме відповідну кількість рисочок, кружечків або інших однакових зображень.
2.3. Логопед називає ряд слів (дім, пух, кіт, машина, павутина) і просить дитину підняти руку, коли вона почують довге слово або коротке.
3. Розрізнення кількості складів в складовому ланцюжку.
3.1. При вимовлянні слова логопед відстукує або прохлопує число складів, щоб дитина відчула реальну різницю в довжині слів з опорою на наочність (графічні схеми): кіт (– О –); кава (– О – О ); собака (– О – О – О ) тощо.
3.2. Логопед пропонує дитині впізнати на слух найкоротше або найдовше слово з ряду слів, що зображені схематично.
3.3. Гра «Хто прийшов?».
В цій грі логопед проговорює складові ряди, з одночасним відстукуванням, а дитина рахує їх кількість і знаходить слова з відповідною кількістю складів. Наприклад: зайчик стукає в двері «тук - тук»; вовк - «тук». Кіт муркоче: «мур», а кошеня «мур - мур». Пес гавкає «гав», а цуценя «гав - гав - гав» тощо.
3.4. Самостійне проведення цієї ж гри дітьми.
Одні діти проговорюють складові ряди, а інші розрізнюють їх кількість і знаходять відповідні слова.
4. Промовляння складових рядів. На першому етапі роботи рекомендуємо спиратись на збережені звуки раннього та середнього онтогенезу: а, у, о, и, і, е, м, п, т, к, н, в, д.
4.1. Відображене повторення окремих прямих та зворотних складів із звуками, що правильно вимовляються (па; та; ка; ап; ат; ак тощо).
4.2. Повторення складових рядів, які включають звуки, що дитина вимовляє вірно. Використовуються слова, звуконаслідування із двох однакових складів. Використовуються звуконаслідування (ко-ко, га-га, му-му, ку-ку).
4.3. Вимовляння слів із двох однакових складів. Використовуються звуконаслідування (мама, тато, папа, вава, ляля, дядя).
4.4. Вимовляння ряду однакових складів в певній послідовності, пропонується запам’ятати і повторити 1, 2, 3, 4 склади (са; са-са; са-са-са; са-са-са-са). В такий спосіб закріплюється навичка вимовляння і розрізнення складових контурів різної довжини.
4.5. Автоматизація складових рядів із різними приголосними та голосними звуками.
Використовуються слова, звуконаслідування із двох однакових складів. Відпрацьовуючи складову структурою слова необхідно одночасно здійснювати постановку відсутніх звуків. Ця робота дає великі можливості для формування складової структури слова. Автоматизуючи звуки, можна запропонувати дітям складові ряди в певній послідовності: односкладові, двоскладові, трискладові (са, са-са, са-са-са) і т.д., тим самим у дитини закріплюються навички вимови складових контурів різного розміру. Коли складові ряди включають в себе не тільки звуки, з якими ведеться робота, а й збережені звуки (та-са, ма-ма-са), то повторення їх сприяє формуванню вміння дитини переключатися з одного складу на інший, попереджує помилки уподібнення звуків.
Мета ІІ етапу полягає в навчанні дітей розрізненню складів, усуненню помилок уподібнення складів один одному, оволодінню вмінням швидко переключатися з одного складу на інший.
1. Артикуляційні вправи, що спрямовані на переключення з однієї артикуляційної позиції на іншу.
Дітям пропонується виконувати за наслідуванням різні вправи, наприклад: витягування губ в трубочку і розтягування їх в посмішку.
2. Артикуляційні вправи поєднуються з вимовлянням окремих голосних звуків: у, і, а тощо.
2.1. Привертається увага до звучання та одночасного артикулювання.
2.2. Діти самостійно промовляють звуки, спираючись на безумовне артикулювання логопеда. Мета цієї вправи - відпрацювання кінестезій та одночасне утворення «образу» звуку.
3. Відтворення рядів із декількох голосних звуків - ау, уа ауі, іау. Вправа проводиться у вище зазначеній послідовності.
4. Відтворення рядів, де змінюються голосні в двоскладових сполученнях (тату, тута, тато, тота, туто, тоту тощо). Рекомендуємо використовувати звуки, що мають стійку вимову.
5. Відтворення рядів у трискладових сполученнях (татуто, татоту, тотута, тутота, тутато).
6. Вимовляння складів із різними приголосними па-ка, ка-па, та-ка, ка-та, ва-ка, ка-ва.
7. Розрізнення складів за однією ознакою,де змінюється або приголосний , або голосний (тата - тату, тата - тапа).
Попередні вправи є підґрунтям для засвоєння двоскладових слів із збереженими звуками: вата, муха, хата, мука, кіно, ноти, вухо, око, Вова тощо.
Обов’язковою вимогою є розуміння значення слів, це безпосередньо збагачує як пасивний, так і активний словниковий запас дітей.
Вводячи звуки, що відпрацьовуються в слово, необхідно дотримуватися послідовності ускладнення складової структури. Не потрібно автоматизовувати новий звук в словах, складова структура яких ще не відпрацьована.
Всі ці вправи постійно супроводжуються відстукуванням, ритмічним похитуванням руки в такт вимові, що допомагає дитині фіксувати увагу на кількості складів. Автоматизовані слова одразу ж вводяться в самостійне мовлення дитини.
8. Оволодіння складовим рядом з трьох складів. Використовуються такі підготовчі вправи як відстукування, розрізнення двоскладових і трискладових рядів тощо.
8.1. Вимовляння трискладових рядів із різними приголосними (па - та - ка).
8.2. Закріплення трискладових слів, що складаються із звуків, які дитина вимовляє вірно (панама, канава, копито, поліно, малина, калина, лимони, коліно, папуга).
Всі вправи обов’язково підкріплюються зоровим сприйманням артикуляції логопеда. Це допомагає усуненню помилок уподібнення складів один одному, оволодінню вмінням моторного артикуляторного переключення з одного складу на інший.
На ІІІ етапі роботи основною метою є розрізнення складових систем слів і на цій основі усунення порушень, що проявляються в об’єднанні складових систем різних слів.
Увага дитини привертається до звучання кожного слова в словосполученнях або реченнях. В роботі використовується вербальний і дидактичний матеріал, що підібраний у відповідності до вимог програми і віку дітей.
Метою ІV етапу роботи є подолання скорочень слів, на злитті приголосних в слові.
Формуються навички правильного вимовляння слів різної складової структури. Особлива увага надається звуконаповненню слів, особливо тих, де зустрічається злиття приголосних. Спрощення слів виникають внаслідок не сформованості операцій відбору звуків, що проявляється в утрудненні процесу артикуляторного переключення з одного складу на інший.
Пропонуються такі корекційні вправи:
1. Повторення складового контуру слів з однаковою кількістю складів (па-па-па, па-на-ма).
2. Закріплення навичок з означеним закріпленням зорового образу артикулювання слова, яке автоматизується.
3. Застосування поскладової (розчленованої) вимови слова під час переключення артикуляційних позицій від складу до складу.
3.1. Гра «Упізнай слово». Логопед пропонує дитині упізнати слово за його першим складом з опорою на малюнки.
Наприклад, відпрацьовується двоскладове слово «муха». Логопед звертається до дитини. Будемо говорити слово разом. Це муха, я почну «му…», а ти закінчиш «ха», знайдеш малюнок. Логопед в такт вимови доторкається то до себе, то до дитини. Перед дитиною стоїть завдання вимовити один склад слова.
3.2. Вимовляння слів дитиною сумісно з логопедом. Логопед починає слово, а дитина його закінчує.
3.3. Потім ролі змінюються: починає дитина, а логопед закінчує.
3.4. Самостійне промовляння слів дитиною. Гра «Скажи сам».
3.5. Відпрацювання слів із злиттям приголосних в середині слова.
Мета роботи - розподілення приголосних на злитті між двома складами.
3.5.1. Закріплення навичок вимовляння закритих складів і односкладових слів, що складаються із закритого складу (наприклад: кіт, мак, дім, ніс, пух, ком, кит);
3.5.2. Поскладове вимовляння двох частин слова, в якому зустрічається збіг приголосних - пап-ка, кар-та, лам-па, пал-ка, лож-ка, сум-ка, нит-ка тощо. Ця робота проводиться в такій послідовності:
- перший склад в слові вимовляє логопед (пап), а другий - дитини (ка);
- відпрацювання складових приголосних на початку слова - стіл, птах, кролик.
Якщо дитина спрощує приголосні на злитті, то можливо використати прийом нарощування збігу приголосних. Наприклад, логопед говорить: «Я скажу ма, а ти скажеш складніше - фма, тма, хма». Використовується опора на зоровий аналізатор під час артикулювання всіх звуків.
Метою V етапу роботи є усунення перестановок складів у слові.
Цей тип помилок проявляється у дітей лише на певному рівні засвоєння складової структури слова. Роботу над усуненням перестановок складів у словах проводять після того, як дитина засвоїла правильне артикулювання в процесі переключення у вимові з одного складу на інший [6].
Рекомендується проводити наступні вправи:
1. Відпрацювання послідовності складів у слові з опорою на фонематичне сприймання та кінестетичні відчуття.
У випадку перестановок складів у слові у дитини виникають утруднення не тільки у процесі вимовляння, скільки у відтворенні порядку, послідовності складів.
2. Привертання уваги дитини до семантики слова з необхідним тлумаченням.
2.1. Гра «Чудернацькі слова». Логопед пояснює: «Якщо склади поміняти місцями, то змінюється повністю смисл слова (наприклад, банка - кабан, сосна - насос)».
3. Впізнавання певного складу в тому чи іншому слові.
Завдання: вичленувати склади із ряду поданих слів. Наприклад, потрібно виділити слова із складом «ма» - машина, лопата, мама, рука, мило. Логопед вимовляє кожне слово, виділяючи склад голосом.
4. Послідовне виділення складів із слова і усвідомлене визначення місця складу в слові.
Заняття з корекції складової структури слова вимагають використання достатньо великої кількості лексичного матеріалу. Сьогодні багато авторів пропонують авторські варіанти використання мовленнєвого матеріалу для корекції складової структури слова.
Допис підготувала фахівець інклюзивно-ресурсного центру
(вчитель-логопед) О.В.Сива.
