забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії дитини з освітніми труднощами
Висвітлення проблеми забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії дитини з освітніми труднощами в сучасній науці та практиці
Інноваційні зміни всесвітньої системи освіти постійно вказують нам на необхідність перебудови вимог суспільства, які базуються на застарілих судженнях щодо максимального опанування знаннями і здійснення недосяжних виховних цілей – до створення ключових компетентностей заснованих на практичному застосуванні в соціальному житті. Аналізуючи сучасні науково-практичні статті стає зрозумілим те, що серед індивідуалізації освітньої траєкторії дитини з освітніми труднощами варто приділяти більшу увагу не рівню отриманих академічних знань, а рівню сформованості навичок соціального спрямування.
Під поняттям «Індивідуальна освітня траєкторія дитини» ми розуміємо персональний шлях реалізації особистісного потенціалу учня (здобувача освіти), що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей та досвіду.
Впродовж багатьох років українська система освіти потерпала від ряду пострадянських відбитків. Вчителі оцінювали учнів за 12-ти бальною шкалою і, якщо їхній рівень знань в кінцевому результаті не можна було назвати «відмінно» або «добре», тоді і зусиль, щоб виправити ситуацію і навчити майже не прикладалось. Відповідно, учнів з освітніми труднощами не враховували, як рівноправних учасників освітнього процесу. Варто відмітити, що більшість здобувачів освіти з особливими освітніми потребами зазвичай навчалися в спеціальних закладах або ж і зовсім на індивідуальній формі навчання.
Соціалізація дитини з ООП, її адаптація до колективу однолітків є не менш важливою метою інклюзії, аніж здобуття певного рівня освіти. Іноді завдання соціалізації дитини стають важливішими або потребують більшої уваги та підтримки з боку фахівців, ніж обсяг засвоєних знань. Наприклад, інклюзивне навчання дітей із дефіцитом уваги та гіперактивністю (РДУГ), розладами аутистичного спектру (РАС), труднощами самоконтролю та регуляції поведінки. Отже ІПР дитини з особливими потребами відображає не лише індивідуалізацію навчання, але й особливості підтримки навчальної та комунікативної поведінки дитини [32, с. 80].
Вважаємо за необхідне відповіти на важливе у контексті дослідження запитання: «Що таке індивідуалізація і як вона пов’язана з інклюзивною освітою?» Формування і головне підтримка особисто-зорієнтованості є головною частиною не лише спеціальної освіти, а й інклюзивної. Саме це є фундаментом для всебічного розвитку та реалізації особи з особливостями функціонування. Таким чином індивідуалізація освітнього маршруту сприяє найефективнішому включенні у освітній процес та забезпечує право дитини на освіту.
У загальній педагогіці завданням інклюзії відповідає особистісно орієнтоване навчання, спрямоване як на навчання дітей без особливостей, так і на дітей, які мають особливі освітні потреби. Особистісно орієнтоване навчання – це розвиток в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися; подолання труднощів, викликаних генетично та соціально зумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей; формування основ базової культури особистості (Н. Мойсеюк, 2007).
Метою психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами в навчально-виховних закладах міста є вивчення особистісного потенціалу, а саме: співвідношення рівня розумового розвитку дитини і вікової норми, розвитку когнітивної сфери, сформованості мотивації до навчання; особливості емоційно-вольової сфери; індивідуально-характерологічні особливості, їх творчий та інтелектуальний розвиток через залучення всіх учасників навчально-виховного процесу (батьків, педагогів, дітей) до реалізації запланованих дій щодо особливостей розвитку, спілкування, навчання; соціалізація та адаптація; професійна орієнтація дітей з особливими потребами.
Світ змінювався, наука йшла вперед і з’являлися прогресивні спеціалісти в сфері інклюзії. Вагомим вкладом у розвиток інклюзивної освіти в Україні вважають ратифікацію міжнародних документів щодо захисту прав дітей, які відповідають світовим стандартам. Також, потрібно згадати і зміни внесені до Закону України «Про освіту» у липні 2017 році, а згодом прийняття нового закону у вересні 2017 року, який є чинним.
Жовтень 2017 року уможливив надання інклюзивній освіті шанс на прогресивний розвиток, шляхом підписання між Міжнародним фондом «Відродження» та «Благодійний фонд Порошенка» Меморандума про співпрацю в межах Ініціативи з впровадження інклюзивної освіти в Україні.
Всі ці кроки сприяли освітній реформі та як наслідок розвитку нового етапу становлення інклюзивної освіти на засадах захисту прав людини та створення рівних можливостей.
Згодом з ініціативи Міністерства освіти і науки України відбувається створення абсолютно нових установ по всій країні під назвою Інклюзивно-ресурсний центр (ІРЦ).
Як зазначають дослідники, ІРЦ є установою, що утворюється з метою забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в тому числі у закладах професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, шляхом проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини (далі – комплексна оцінка), надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг та забезпечення їхнього системного кваліфікованого супроводу.
Такі дії вищого керівництва дозволяють нам на місцях забезпечувати індивідуальну освітню траєкторію під час якої здобувач освіти має можливість осягнути програмовий матеріал на тому рівні, який на даному етапі розвитку відповідає його потенційним можливостям, інтересам. При цьому слідуючи Державному стандарту освіти.
Освітня програма, а саме її реалізація передбачається педагогами, які в свою чергу мають можливість вносити необхідні адаптації та модифікації до Індивідуальної навчальної програми та Індивідуального навчального плану із урахуванням потреб здобувачів освіти.
За допомогою організаційно-методичних здібностей заклад освіти забезпечує досягнення дитини з освітніми труднощами поставлених цілей шляхом надання корекційно-розвиткових послуг та застосування сучасних технологій навчання.
Визначенням індивідуальної траєкторії навчання можна вважати підбір коректних методів, засобів та способів впливу на дитину з освітніми труднощами задля реалізації її потенціалу. Під потенціалом дитини з освітніми труднощами ми розуміємо – наявні знання, уміння, навички і здібності та ті - які є зоною найближчого розвитку. Процес опанування новими компетенціями забезпечується проходженням усіх етапів індивідуального освітнього маршруту.
Необхідно пам’ятати про взаємозв’язок раннього діагностування освітніх труднощів, якість та системність надання корекційно-розвиткових послуг, лінійного принципу і наступності усіх ланок освіти. Все це забезпечує всебічний, відповідний розвиток та високий рівень побудови освітньої траєкторії.
Інклюзивна форма навчання визнається світовим співтовариством науковців і практиків найвідповіднішою тактикою навчання всіх дітей, є комплексною системою надання якісної підтримки, за якої кожна дитина отримує необхідний рівень і обсяг допомоги, відповідної до її специфіки та потреб. Зокрема, такі позиції обстоює Національний інститут удосконалення міської освіти США, реалізуючи інклюзивне навчання через розгалужену мережу надання підтримки як дітям з особливостями психофізичного розвитку, так і тим, хто підпадає під поняття «нетиповий» у порівнянні з більшістю ровесників. До цього кола входять діти, які потребують якісного сервісного обслуговування та надання соціально-психологічних, педагогічних, консультативно-профілактичних або інших послуг. Така інтерпретація інклюзивного навчання передбачає цілісне бачення інклюзивного навчального сере довища, акцентуючи увагу на інтерактивно-перцептивних складових. Відповідають цьому баченню і погляди українських науковців (А. Колупаєва, О. Таранченко), які на сучасному етапі розгортання інклюзивного навчання в Україні на основі переважно сервісної концепції прогнозують у найближчому майбутньому більш узагальнене переосмислення інклюзії. Зокрема, йдеться про те, що інклюзивний освітній простір не зводиться лише до автоматичного навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку з їхніми нормотиповими ровесниками. Його специфіка полягає в залученні різноманітних видів нетиповості в освітнє середовище, що має бути організоване таким чином, аби педагогічні технології, техніки, прийоми були дієвими в поліморфному середовищі учнів як у навчальному, так і в соціальному контекстах [9, с. 18-19].
Реалізація потенційних можливостей розвитку дитини з освітніми труднощами відбувається на основі індивідуальних програм розвитку, навчальних планів і програм, розумного пристосування, допоміжних засобів навчання, особистісних та професійних якостей педагогів, зацікавленості батьків або законних представників у досягненні загального прогресу.
З цього випливає те, що запит про створення інклюзивної форми навчання на базі закладу освіти ставить перед учасниками освітнього процесу як безліч запитань, так і - можливостей.
Надання якісної, індивідуально зорієнтованої психолого-педагогічної, соціальної допомоги неможливе без розробленої стратегії ефективної взаємодії членів команди психолого-педагогічного супроводу.
Така тактика утворює, так звану угоду, індивідуальну програму розвитку (ІПР) між педагогічними працівниками та батьками або іншими законними представниками особи щодо реалізації дієвих напрямків, послуг та забезпечує право дитини на освіту і досягнення позитивної динаміки розвитку.
Джерело: Випускна кваліфікаційна робота Малярчук Ірини Петрівни на тему: «Інклюзивно-ресурсний центр як координатор створення індивідуальної програми розвитку».
Інформацію підготувала - фахівець ІРЦ Малярчук Ірина Петрівна
