Алалія у систематиці порушень мовленнєвого розвитку
Алалія у систематиці порушень мовленнєвого розвитку
Порушення мовлення – це різні порушення мовленнєвої діяльності, що стають перешкодою для повноцінного спілкування та соціальної взаємодії. Якщо рівень мовленнєвого розвитку не відповідає віковій нормі дитини або наявні відхилення функціонування психофізіологічних механізмів мовлення, тоді ми можемо говорити про порушення мовлення. Мовленнєві порушення негативно впливають на психічний розвиток особи та не долаються самостійно. Саме логопедія як педагогічна наука займається вивченням і подоланням порушень мовлення у дітей і дорослих. Логопедія тісно пов’язана з науками медичного циклу (нейрофізіологія, неврологія, отоларингологія, стоматологія та ін.)
Одним із найскладніших порушень мовлення є алалія (від грец. а – заперечення, Lаlіа – мовлення). Це глибока не сформованість мовленнєвої функції, зумовлена органічним ураженням мовленнєвих зон кори головного мозку. Специфічні порушення механізмів мовлення у мовленнєво-слуховій чи мовленнєво-руховій ланках призводять до алалії. Ці порушення негативно впливають на загальний розвиток дитини в цілому, а саме значно затримують та ускладнюють процес засвоєння та використання мовлення дитиною. Це порушення мовленнєвого розвитку поєднує складні дефекти моторики, сприймання, специфічні недоліки пізнавальної діяльності (мислення, пам’яті, уваги), мотивації до мовленнєвої комунікації та грубі порушення операційного складу діяльності, засвоєння й використання мовлення в процесі сприймання та породження висловів. При алалії недорозвинення мовлення має системний характер, тобто порушено всі її компоненти – фонетико-фонематичний, лексико-граматичний та граматичний.
Дане порушення характеризується початковою відсутністю або різким обмеженням експресивного або імпресивного мовлення. Таким чином, про цей стан говорять у тому випадку, якщо органічне ураження мовленнєвих центрів відбулося у внутрішньоутробному, інтранатальному або ранньому (до 3-х років) періоді розвитку дитини.
Алалія – клінічний діагноз, якому в логопедії відповідає поняття загальне недорозвинення мовлення.
Фактори, які призводять до алалії, різноманітні і можуть діяти в різні періоди раннього онтогенезу. Так, в антенатальному періоді до органічного ураження мовленнєвих центрів кори головного мозку можуть призводити гіпоксія плода, внутрішньоутробне інфікування (TORCH-синдром), загроза самовільного переривання вагітності, токсикози, падіння вагітної з травматизацією плода, хронічні соматичні захворювання майбутньої мами (артеріальна гіпотонія або гіпертензія, серцева або легенева недостатність).
Закономірним підсумком обтяженого перебігу вагітності є ускладнення пологів і перинатальна патологія. Алалія може бути наслідком асфіксії новонароджених, недоношеності, внутрішньочерепної пологової травми при передчасних, швидкоплинних або затяжних пологах, застосуванні інструментальних акушерських засобів.
Серед етіопатогенетичних факторів алалії, що діють у перші роки життя дитини, слід виділити енцефаліти, менінгіти, черепно-мозкові травми, соматичні захворювання, що призводять до виснаження ЦНС (гіпотрофія). Деякі дослідники вказують на спадкову, сімейну схильність до алалії. Часті й тривалі захворювання дітей у перші роки життя (ГРВІ, пневмонії, ендокринопатії, рахіт та ін.), операції під наркозом, несприятливі соціальні умови (педагогічна занедбаність, синдром госпіталізму, дефіцит мовленнєвих контактів) посилюють вплив провідних причин алалії.
Як правило, в анамнезі таких дітей простежується участь не одного, а цілого комплексу чинників, що призводять до мінімальної мозкової дисфункції (ММД).
У неврології для вивчення даного порушення беруть до уваги рентгенографічні та енцефалографічні дослідженння.
У психологічному аспекті алалію вивчають з боку порушення та не сформованості певних психічних процесів, взаємин мовлення й інтелекту особливостей розвитку емоційно-вольової сфери.
З точки зору психолінгвістики алалію визначають як не сформованість мовленнєвих операцій, механізму утворення усного висловлення: програмування, розгортання, вибору слів, граматичного конструювання, вибору артикулем і їхнього комбінування в артикуляторну програму; а також як не сформованість операцій механізму сприйняття мовлення: прийому, порівняння, сполучення фонем, пізнавання слів, словосполучень, розуміння повідомлення.
У клініко-педагогічній класифікації порушень мовленнєвого розвитку алалія належить до групи порушень структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення вислову.
У психолого-педагогічній класифікації алалія входить до групи порушень засобів спілкування. Залежно від глибини порушення може бути співвіднесена з загальним недорозвиненням мовлення та, зрідка, з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення (у випадках, коли дефект проявляється лише на рівні звукового боку мовлення).
Статтю підготувала фахівець інклюзивно-ресурсного центру (вчитель-логопед) Сива О.В.
