Формування просторового орієнтування у дітей дошкільного віку
Формування просторового орієнтування у дітей дошкільного віку
Одним із основних завдань теорії та практики виховання дитини дошкільного віку є формування її життєвої компетентності. Сучасне українське суспільство - це “інформаційне суспільство”, яке потребує нової генерації громадян, здатних швидко й оперативно орієнтуватися у різноманітних джерелах інформації, засвоювати й практично застосовувати нові корисні знання.
Передумови оволодіння засобами сприймання різноманітної інформації, її творчого опрацювання закладаються в процесі розвитку вмінь орієнтуватися в навколишньому світі. Пізнаючи, контролюючи і перетворюючи предметно-просторове середовище, людина реалізує свої індивідуальні здібності, стверджує себе суб’єктом діяльності. Тому, одним із пріоритетних напрямів освітнього процесу має стати цілеспрямований розвиток просторових уявлень дітей дошкільного віку як базової основи для розвитку інтелектуальної, соціальної, творчої та інших сфер особистості дитини. Проблема орієнтації у просторі надзвичайно різнопланова і має універсальне значення для всіх сфер діяльності людини, пронизуючи різні сторони її взаємодії з дійсністю.
Просторове орієнтування - це складний системний механізм, в основі якого лежать процеси сприймання та уявлення, беруть участь зоровий, слуховий, кінестетичний аналізатори. Просторове орієнтування - це знання власного тіла, розрізнення ознак (форма, величина), відношення предметів (напрямки, положення, віддаленість), орієнтування дитини у просторі і т.д.
Впродовж свого розвитку дитина проходить чотири рівня розуміння простору. На першому етапі вона виділяє тільки ті предмети, які контактно близькі до неї, а сам простір ще не виділяється. На другому етапі дитина починає активно використовувати ЗОРОВЕ орієнтування, розширюючи межі навколишнього простору й окремих ділянок у ньому. Третій етап характеризується осмисленням віддалених від дитини об’єктів і збільшенням кількості ділянок, виділених у просторі. На четвертому етапі відображення простору носить вже більш цілісний характер, коли діти розширюють орієнтування в різних напрямках, розташування об’єктів у їх взаємозв’язку й обумовленості.
До кінця дошкільного віку дитина повинна володіти такими навичками:
? Способом розчленованого сприйняття площини (аркуша, стола, дошки, картини).
? Елементарними способами аналізу обмеженого простору.
? Умінням активно діяти в межах площини, яка сприймається.
? Умінням сприймати “малий простір” і діяти в його межах.
Можна виділити три категорії засвоюваних дитиною знань про простір:
1. Розуміння віддаленості предмета та його місцезнаходження.
2. Визначення напрямків.
3. Відображення просторових відносин.
Оволодіння знаннями про простір припускає вміння виділяти й розрізняти просторові ознаки й відношення, уміння їх правильно словесно позначати, орієнтуватися в просторових відношеннях при виконанні різних трудових операцій, що опираються на просторові уявлення.
Виділяють наступні періоди у формуванні орієнтування у просторі:
? Діти у віці віз 3 до 4 років розуміють слова: спереду - ззаду, вгорі - внизу, ліворуч - праворуч, на, над - під, верхня - нижня поличка.
? У віці 4 - 5 років діти можуть визначити напрям руху від себе: направо, наліво, вперед, назад, вгору, вниз, вміють розрізняти ліву і праву руку.
? У 5 -6 років діти позначають словами своє місцезнаходження серед предметів і людей, а також положення одного предмета по відношенню до іншого.
? До 7 років діти вміють повністю орієнтуватися в просторі і на аркуші паперу в клітинку.
Просторові уявлення пронизують всі сфери взаємодії дитини дошкільного віку з дійсністю, забезпечують її успіх у пізнанні навколишнього світу, в оволодінні різними видами діяльності, розвитку соціальної адаптації і, таким чином, є основою життєвої компетентності дошкільника.
