Жовтень це місяць інформування про розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ, синонім - ГРДУ)
Жовтень це місяць інформування про розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ, синонім - ГРДУ)
Розлад із дефіцитом уваги та гіперактивністю є одним з найбільш поширених розладів психологічного розвитку – він зустрічається у близько 5% дітей та 3% дорослих. Ключовими симптомами цього розладу є порушення самоконтролю та саморегуляції, які є обумовлені біологічними особливостями мозку, і спричиняють проблеми у сфері регуляції поведінки, уваги, емоцій та імпульсів.
Ключовими симптомами РДУГ є проблеми самоконтролю у різних сферах, зокрема:
– рухова гіперактивність і трудність стримувати себе у ситуаціях, коли треба довший час сидіти/мовчати
– порушення концентрації уваги – особливо у ситуаціях, коли нецікаво чи багато відволікаючих чинників
– нетерпеливість (відповідно важко чекати, не перебивати інших і т.п.)
– імпульсивність (схильність діяти, не оцінивши наслідків поведінки, ризику)
– труднощі самоорганізації (зокрема забудькуватість, часті запізнення, неорганізованість і т.п.)
– труднощі у збережненні мотивації – особливо щодо завдань, які не є цікавими і не ведуть до негайного результату
Ці прояви у сфері гіперактивності, неуважності та імпульсивності є виражені значно більше, ніж у ровесників і ведуть до порушень у різних сферах життя (навчання, стосунки та ін.).
РДУГ зумовлений недостатньо ефективним функціонуванням певних зон головного мозку, які відповідають за функцію контролю над поведінкою – це є біологічно обумовлений розлад розвитку самоконтролю. Дослідження показують, що у дітей із РДУГ «виконавчі» функції лобної кори головного мозку дозрівають дещо повільніше, ніж у ровесників. Попри те, що з віком лобна кора дозріває і здатність самоконтролю покращується, втім у більшості дітей з РДУГ труднощі у сфері самоконтролю будуть і в підлітковому, і в у дорослому віці. Внаслідок недостатньої ефективності “виконавчих” функцій лобної кори, особам з РДУГ важко контролювати свою поведінку, увагу, емоції – і це за відсутності належної підтримки і допомоги може спричиняти проблеми з навчанням, стосунками, загальним самоконтролем над власною поведінкою та вторинними проблемами у різних сферах життя. Причини РДУГ переважно є генетичні, втім у частині випадків мали місце фактори, що могли вразити нервову систему у ранньому дитинстві (гіпоксія в часі вагітності та пологів та ін.).
Згідно з сучасними міжнародними протоколами, які розроблені на основі результатів наукових досліджень, рекомендовано два основних методи допомоги особам із РДУГ:
(1) медикаментозна терапія;
(2) поведінкова терапія для дітей та молоді з РДУГ, яку застосовують батьки вдома і педагоги у закладах освіти.
Ці два методи мають вагомі докази ефективності і рекомендовані як основні форми допомоги особам із РДУГ (при легших формах рекомендовано переважно поведінкову терапію, при більш виражених – поєднання поведінкової та медикаментозної).
При додаткових проблемах у дітей та молоді показано також застосування індивідуальної когнітивно-поведінкової терапії та при потребі інших втручань.
Індивідуальна КПТ має важливе місце у допомозі молоді та дорослим особам з РДУГ і включає навчання навичок самоконтролю та інших специфічних технік самодопомоги.
РЕКОМЕНДАЦІЇДЛЯ ПЕДАГОГІВ ТА БАТЬКІВ
Шкільна адаптація – важлива ціль у роботі з дитиною, тому з педагогом потрібно бути максимально відвертим, зробити його своїм союзником. Приховуючи від вчителя діагноз, батьки спочатку ставлять його в позицію «за парканом». Потрібно, навпаки, попередити про офіційно встановлений діагноз, розповісти про труднощі дитини, пояснити, що сім’я зацікавлена в навчанні, дитина буде займатися з фахівцями і ви сподіваєтеся на допомогу педагога в адаптації. Якщо попросите у вчителя рекомендацій і порад, він відчує, що вам важлива його думка, і буде нести відповідальність за дитину.
Важливо також передати вчителю рекомендації психолога, які стосуються навчального процесу дитини: як взаємодіяти з нею на уроці, як краще реагувати, як давати їй завдання. Упродовж навчального року потрібно підтримувати зв’язок з педагогом, питати про успіхи та невдачі дитини, а також дякувати за терпеливе ставлення та порозуміння.
Якщо відбувається конфлікт, важливо не розбиратися на емоціях. Перше, що потрібно зробити, – поговорити з дитиною. Дати їй випустити пар, висловитися, не перебиваючи і не обриваючи її. Назвати почуття дитини, визнати їх і переформулювати її слова більш конструктивно: «Ти, напевно, розлютився, злякався, ти, мабуть, зараз боїшся наслідків». У цей момент дитина відчує полегшення: вона відпустила сильні емоції, зрозуміла, що ви з нею. Відтак можна почати більш раціональну розмову: зрозуміти причини, розібрати всю ситуацію, розставити все по місцях і обговорити подальші дії.
Наступний етап – обговорити подію втрьох з учителем. Батькам важливо дотримуватися нейтралітету, говорити конструктивно, вислухати всі точки зору і постаратися вирішити конфлікт. Дуже важливо завжди бути на боці дитини і зберігати довірливі взаємини, щоб вона хотіла розповісти вам про свої конфлікти, а не приховати їх. Важливо підтримувати дитину, але не виправдовувати: так вона знатиме, що б не трапилося, ви допоможете їй впоратися з емоціями та розв’язати конфлікт.
1. Інструкція
– Якщо важливо, щоби дитина виконала вашу інструкцію, необхідно навчитися правильно її формулювати та застосовувати. Перший крок: дитина має сфокусувати свою увагу на вашій інструкції. Якщо мама щось каже синові на кухні, а він у кімнаті, дитина нічого не виконає не тому, що не хоче, а тому, що ви, як дорослий, неправильно це робите. Необхідно бути поруч, бажано дивитися в очі одне одному; найкраще, коли під час звертання погляди – на одній лінії.
– Часом можна просити встановити спільну увагу й супроводжувати це підкріплювальним жестом.
Спільна увага – це процес, коли дві або більше осіб можуть тримати увагу на одному об’єкті. До прикладу: дитина разом із дорослим гуляє на вулиці, досліджує довкілля і знаходить у траві красиву квітку або незвичайного вигляду жука. Що, як правило, робить дитина? Привертає увагу дорослого: гукає, показує пальцем, що знайшла, хоче щоби тато чи мама обов’язково подивились.
Під час формулювання інструкції для дитини з РДУГ організація процесу спільної уваги обох сторін, матері й дитини, на завданні чи інструкції, яку треба виконати, є важливим чинником, щоб інструкція була почута, зрозуміла й виконана.
Слова ж, підкріплені жестом, краще привертають увагу. Це з успіхом можуть застосовувати вчителі молодших класів, коли потрібно звернути увагу шумної юрби дітей.
– Інструкція має бути максимально стислою й лаконічною, не більш ніж 2–3 слова, бо є вірогідність, що дитина вас не дослухає до кінця або загубиться в “лісі слів”.
– Тон інструкції важливий – сказане має звучати емоційно нейтрально, чітко, твердо, зрозуміло й однозначно, без відтінку роздратування, підвищення тону чи крику. Дитина з РДУГ має проблеми із саморегуляцією емоцій та поведінки й не завжди може дати раду своїм почуттям, тому їй важко витримувати ще й негативні емоції з боку дорослого. Витримати злість дорослого і водночас своє роздратування – важко. У такому випадку у відповідь може виникнути неконтрольована негативна емоційна реакція, з якою буде впоратися ще складніше.
2. Дитину можна навчити лише того, що вмієш сам
– Ця теза про те, що дорослим необхідно пам’ятати, чого вони прагнуть навчити й у подальшому очікують від дитини, адже діти часто наслідують патерни і сценарії поведінки дорослих, які їх оточують.
Інколи вимагаючи від дитини послідовності, організованості, самоконтролю, дорослі самі не можуть впоратися з власними емоціями та поведінкою. Чим більш врівноважено і спокійно дорослі реагують на небажані поведінкові прояви дитини, тим більша ймовірність, що вони минуть швидше, дитина опанує себе й усвідомить модель бажаної поведінки від дорослого поруч та демонструватиме це.
– Покарання, осудження, крик, присоромлення – усе це в жодному разі не зможе припинити або попередити негативну поведінку, а лише підсилити.
3. Дитині з РДУГ важко бути в сталій позі тривалий час, особливо під час уроку
Отже, важливо дозволити допустиму кількість рухів і не робити зайвих зауважень і записів у щоденнику щодо цього, адже дитина не може завмерти й зовсім не рухатись, не в її силах виконати такі вимоги.
Удома можна дати змогу, наприклад, стрибати на м’ячі для пілатесу і вчити вірш або писати за столом, хитаючи ногою. У класі можливо дозволити малювати в спеціальному блокноті чи на аркуші, крутити гумку в руках чи ґудзик, можливо, інколи давати змогу змінювати позу за партою. Також можна дати завдання витерти дошку, роздати дидактичні матеріали або намочити ганчірку – тобто дати порухатись і переключити увагу, щоби працездатність відновилась.
Дорослі навколо мають зрозуміти, що не всі діти однакові, у дітей із РДУГ є фізіологічні обмеження, і зайві рухи не є тим, що може погано впливати на якість засвоєння матеріалу. Навпаки, діти з РДУГ можуть у русі запам’ятовувати краще. Інколи вчитель може спеціально перевіряти, що запам’ятав учень, який нібито зовсім не слухав його під час пояснення, й зі здивуванням виявити, що дитина гарно відтворює весь матеріал.
4. Дитина з РДУГ потребує організовувальної та спрямувальної допомоги з боку дорослих упродовж свого розвитку
Це потрібно тому, що вона має проблеми з цими функціями через біологічні особливості функціонування мозку. Якщо уявити, що хтось зламав ногу й не може ходити, то йому накладають гіпс. Згодом людина, уже використовуючи милиці, може потроху пересуватися. Тобто, щоби відновилася цілісність ноги, потрібні зовнішній каркас, гіпс, і час. Для дітей із РДУГ дорослі певний час будуть виконувати функцію цього гіпсу – тобто компенсувати ті функції самоорганізації й самоконтролю, що поки є дефіцитарними.
Це означає, що:
– у школі дитина з проблемами уваги та поведінки має сидіти в межах перших трьох парт, щоби вчителю легше було вчасно помітити зміни – або передвісники небажаної поведінки, або виснаження уваги та відволікання – і вчасно та влучно скерувати поведінку дитини, оптимізуючи навчальний процес усього класу;
– удома необхідно організувати робоче місце так, щоби поруч не було предметів, іграшок, які відволікають від виконання домашнього завдання, можливо, бути поруч, щоб опосередковано контролювати навчання, не створювати умови для тривалого нераціонального використання часу й потім не сваритися через гаяння часу;
– необхідно робити перерви в заняттях: коли батьки бачать, що концентрація уваги різко падає й навчання неефективне, потрібно чергувати інтелектуальну працю з фізичною (можна 5–7 хвилин порухатись у будь-який можливий спосіб, щоби відновити працездатність);
– дивно, але вчені помітили, що жування може підвищувати концентрацію уваги, тож нарізані скибочками яблуко чи груша можуть стати в пригоді під час виконання домашніх завдань. Педагоги добре знають, що в класі є діти, які часто їдять на уроках, – часом це не елемент порушення дисципліни, а інтуїтивний пошук самодопомоги.
5. Зауваження для дитини з РДУГ стають буденністю, тому дітей треба заохочувати
З часом діти перестають реагувати на зауаження, інколи щось зовсім несуттєве може стати приводом для великої сварки й покарання. А як щодо заохочень?
Інколи дорослим складно побачити за численними недоліками в поведінці й навчанні позитивні риси та чесноти дитини. Так формується стале негативне ставлення до неї: навіть коли стається щось, до чого вона не причетна, складно повірити в це й зупинитись у підозрах та звинуваченнях. Проте якщо дитина робить щось хороше, досягла бажаного результату, це сприймається як буденне та звичайне й не дістає похвали.
Це велика несправедливість, дитину неможливо зіпсувати похвалою. Для дітей із РДУГ важливо правильно формулювати слова підбадьорювання й заохочення. Фрази “ти молодець”, “добре”, “гарний хлопчик” тощо звучать як оцінювання й не сприяють продовженню відтворення бажаної поведінки в майбутньому.
“Дивись, тобі сьогодні вдалося це зробити”, “мені приємно, що ти дослухався”, “вітаю, тобі вдалось”, “сьогодні ти виконав роботу краще, ніж минулого разу”, “бачу, ти старалась і твоя робота виконана добре, це мене тішить” – ці формулювання роблять акцент на виконаних діях і демонструють особисте емоційне ставлення дорослого до процесу. Саме цей аспект сприяє підкріпленню бажаної поведінки дитини на майбутнє, що є одним із прийомів поведінкового керівництва.
Навіть якщо дитина демонструє в багатьох обставинах небажану поведінку, рекомендую щоденно помічати хоча б три чесноти (і педагогам, і батькам), за які можна похвалити дитину. Це важливо, бо попереджує закріплення дорослим усталеної стигми щодо дитини.
6. Діти з РДУГ погано відчувають час
Тож їм складно тримати в голові список завдань і обов’язків, особливо в довгостроковій перспективі виконання. У цьому можуть допомагати візуальні підкріплення, розклад дня на стіні, записник із переліком справ, кольорові наліпки-нагадування, пісковий годинник і сигнал будильника вдома. У школі це може бути вербальне попередження вчителя про залишок часу до кінця виконання завдання.
Загалом залучення інших стимулів – візуальних, звукових – може бути корисним в організації діяльності дитини. Також важливим є режим, усталений розпорядок дня, що лишається незмінним або приблизно таким, адже сам розклад може бути організовувальним чинником. Про це важливо пам’ятати під час канікул чи карантину тощо, коли зовнішні обставини змінюються, руйнуються кордони і правила. Підтримання режиму сну та бадьорості, фізичної активності, навчання є обов’язком батьків. Це непросто, але вкрай необхідно для дитини, бо потім період налаштування може бути складнішим, якщо цього не дотримуватись.
7. Ґаджети, інтернет – це сучасне зло чи нові можливості?
Події останнього часу довели необхідність використання сучасних технологій для організації дистанційного навчання. Проте діти з РДУГ мають схильність до надмірного захоплення комп’ютерними іграми, соціальними мережами тощо. Тож час користування варто контролювати, так само, як і контент.
Водночас, діти можуть нас, дорослих, багато чого навчити – наприклад, як створити презентацію з анімаційними ефектами або допомогти налаштувати роботу комп’ютера, полікувати від вірусів, навчити користуватися сучасними платформами для спілкування, редагувати фото. Просто запитайте, і вони залюбки відгукнуться.
Також треба подумати про навчання правил безпеки в інтернеті та продемонструвати, що він може бути не тільки для розваги, а ще і для багато іншого й цікавого.
8. Урізноманітнюйте способи навчання
Зміна діяльності під час уроку, інтерактивне обговорення, можливість висловлювати власну думку, групова робота з однокласниками, подача матеріалу із залученням емоційного складника, прикладів зі свого досвіду.
Підготувала фахівець ІРЦ-Гірса Тетяна Володимирівна
